Криза піде нам на користь
- Вікторе Григоровичу, Ви підтримали ветування Президентом нової редакції бюджетного кодексу, який парламент ухвалив у червні цього року. Які, на Вашу думку, огріхи нового документа?
- Ситуація тут неоднозначна. З одного боку, ми говоримо, що необхідно підтримати місцеве самоврядування, з іншого - ще не готові до цього. Коли будуть тисячі місцевих бюджетів, то уряд просто «загнеться» від напруження. Тут проглядається політичний підтекст: мовляв, зараз ми підтримаємо сільських голів, а на виборах - вони нас. Запропонований бюджетний кодекс не пристосований до наших умов. Уряд запозичив досвід Польщі, в якій так формуються місцеві бюджети. Але поляки перед цим провели адміністративно-територіальну реформу. Це треба зробити і нам.
- На Ваш погляд, які уроки українці винесуть з економічної кризи?
- Кризу підштовхнули самі громадяни бажанням жити в кредит. Їхній кредитний портфель більший, ніж зарплата на місяць. І додаткових доходів у більшості нема. На запитання, як люди планували віддавати кредит, ті відмахувались, мовляв, якось буде. У результаті маємо те, що маємо. Криза піде нам тільки на користь, оскільки нарешті зрозуміємо, що жити треба на щось спираючись.
Хоч нас і небагато, але нас не подолати
- Як вдається вирішувати проблемні питання на обласному рівні, адже в обласній раді ваших представників меншість.
- На 100 тис. грн. депутатських грошей не дуже й розженешся. Тож поділяємо їх на найнагальніші потреби: підтримка малозабезпечених сімей, розвиток медзакладів, допомога з лікуванням. Ми також працюємо над тим, щоб інваліди завжди отримували інвалідні візки.
- За останні 2 роки ряди обласної організації «Наша Україна» зменшились на 2 тисячі членів. Із чим пов'язаний такий відплив?
- Коли на злеті формується якась політична структура, до неї примикають багато ідейних, кон'юнктурних прихильників. Хтось ішов, думаючи, що партія Президента - це партія влади, туди треба вступити, бо може й мені щось перепаде. Коли ж побачили, що ніхто не має жодних преференцій і призначення на посаду відбувається за результатами роботи, а не за партійною приналежністю, то частина людей відсіялась. Вони зрозуміли, що необов'язково бути в партії, аби стати головою РДА. Серед очільників районів є й «нашоукраїнці», й представники «Єдиного центру», «Батьківщини», «Блоку Литвина». Це говорить про демократичність процесу.
- Чому поряд з політичною діяльністю вирішили займатися землею?
- Свій трудовий шлях я починав у школі, але завжди мріяв працювати на землі. Можливо, гени дають знати, адже пращури були землеробами. У 1992 році я став фермером, оскільки вважав, що земля - це моє, а політика - не для мене. Пізніше зрозумів, що в державі, яка будується, не можна бути осторонь політики. Спочатку був членом «РУХу», потім перейшов до «Нашої України». Але земля - це мій основний дохід, політична діяльність ніяких доходів не приносить.
- Ви, як заступник асоціації фермерів та приватних землевласників, самі займаєтесь землеробством. З якими проблемами доводилося стикатись і з якими проблемами фермери ідуть до Вас?
- Багато людей незадоволені, на їх думку, неправильним розпаюванням земель, цьому є й судові підтвердження. Зараз на Дніпропетровщині порушено більше 10 кримінальних справ проти фермерів. На думку прокуратури, розпаювання їхніх земель проводилось неправильно. Ми звернулися до Мінюсту і Конституційного Суду, аби вони дали свої роз'яснення. Сподіваємось, що скоро з фермерів знімуть обвинувачення. Виникають проблеми і з отриманням земель, яких уже практично не залишилось. Для тих, хто хоче працювати на землі, необхідно створити Єдине вікно, як для підприємців.
Сімейний човник курсує впевнено
- Ви недавно оженили сина, невістку взяли роботящу, вправну?
- Для мене головне, щоб дружиною був задоволений син, а я як батько - завжди підтримаю його вибір і допомагатиму їм. Син працює у фермерському господарстві, більшість роботи на ньому. За мною лише загальне керівництво. Невістка вестиме бухгалтерію.
- Весілля нині не з дешевих задоволень. Багато гостей запрошували, у скільки
обійшлось одруження молодят?
- Якщо порівнювати з радянськими часами, то гостей було не дуже багато, якщо за сучасними «кризовими мірками», то чималенько - близько 120. На все задоволення витратили десь 60 тис. грн.
- Підготували якесь особливо вишукане меню з цієї нагоди?
- Ні, була українська кухня, весілля вів народний артист України Михайло Чернявський. Звучала тільки українська музика. На весіллi з боку нареченої були гості з Москви. Один москвич мені сказав: «Я понял, чем отличается «весілля» от свадьбы». Свадьба - это собрались, поели и потанцевали, а «весілля» - это по-настоящему весело и незабываемо». Воно дійсно так було - з ряженими, циганами, викраденням нареченої. Сподіваюсь, усі лишились задоволені.
- Молода сім'я, романтика, жар почуттів... А ваш сімейний човник як курсує?
- Впевнено. Ми з дружиною знаємо, що нам треба і що для цього будемо робити. Мої діти виховані належним чином і також не пливуть за течією, а самостійно курсують обраним напрямком. Старша донька виховує двох синів, планує донечку. А там скоро й син стане батьком. Родина Гноєвих добре працює над збільшенням населення України.
- Хотіли б прожити життя заново, повернутись у якийсь там період і щось змінити?
- Ні. По-перше, це неможливо. По-друге, кожен етап життя цінний, у молодості було краще тим, що був молодий, зараз краще, що маєш багато життєвого досвіду. Як можна повернутись у минуле, коли зараз маю 4-х прекрасних дітей, гарну дружину, двох улюблених онуків, багато друзів, успiшне виробництво? Я в своєму часі і на своєму місці. |
